віть

ВІТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що ві́тка 1.

Тай ступила на вербову віть (Вовчок, І, 1955, 94);

// збірн. Віття.

І дощ пройшов, і пахне віть бузкова (Забашта, Вибр., 1958, 157).

Значення в інших словниках

1. віть — віть 1 іменник жіночого роду окрема гілка рідко віть 2 іменник жіночого роду гілля збірн., рідко  Орфографічний словник української мови
2. віть — -і, ж., рідко. Те саме, що вітка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віть — ВІТЬ¹, і, ж. 1. Те саме, що ві́тка 1. Ступила [Катря] на вербову віть (Марко Вовчок); Зрубане дерево упало та й забило вітями одному брату голову (О. Стороженко); Рон підійшов до сріблистого дерева, прихилив до себе віть з рожевою квіткою (О.  Словник української мови у 20 томах
4. віть — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П.  Словник синонімів української мови