вітчина

ВІТЧИНА́, и, ж., діал. Вітчизна.

Кров і труд ось тут здвигне нам Нову, кращу вітчину! (Фр., XI, 1952, 237).

Значення в інших словниках

1. вітчина — Вітчина́: — вітчизна [47;54;XI] — вітчизна, батьківщина [51]  Словник з творів Івана Франка
2. вітчина — -и, ж., діал. Вітчизна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітчина — ВІТЧИНА́, и́, ж., діал. Вітчизна. Кров і труд ось тут здвигне нам Нову, кращу вітчину! (І. Франко); Найвищий закон – добро вітчини, говорили старинні, і цей принцип мусить непорушно стояти, бо де не бережуть його, там горе! (Б.  Словник української мови у 20 томах