віть
ВІТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що ві́тка 1.
Тай ступила на вербову віть (Вовчок, І, 1955, 94);
// збірн. Віття.
І дощ пройшов, і пахне віть бузкова (Забашта, Вибр., 1958, 157).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віть — віть 1 іменник жіночого роду окрема гілка рідко віть 2 іменник жіночого роду гілля збірн., рідко Орфографічний словник української мови
- віть — -і, ж., рідко. Те саме, що вітка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- віть — ВІТЬ¹, і, ж. 1. Те саме, що ві́тка 1. Ступила [Катря] на вербову віть (Марко Вовчок); Зрубане дерево упало та й забило вітями одному брату голову (О. Стороженко); Рон підійшов до сріблистого дерева, прихилив до себе віть з рожевою квіткою (О. Словник української мови у 20 томах
- віть — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови