віть

ВІТЬ¹, і, ж.

1. Те саме, що ві́тка 1.

Ступила [Катря] на вербову віть (Марко Вовчок);

Зрубане дерево упало та й забило вітями одному брату голову (О. Стороженко);

Рон підійшов до сріблистого дерева, прихилив до себе віть з рожевою квіткою (О. Бердник);

Притис [Володимир] до обличчя медову віть і пив її чудовий аромат (Валерій Шевчук);

* Образно. * У порівн. У світлиці Задерачиної хати лежали мертві. Василько, довгий, рукатий, наче зламана віть, – на лавці. Іпат Петрович, бородатий, щупленький – дитина в порівнянні з Васильком – на ліжку (Микита Чернявський).

2. збірн. Віття.

І дощ пройшов, і пахне віть бузкова (Л. Забашта);

Мені здавалось, що й берези Від мене відхиляли віть (Д. Павличко).

3. перен. Напрямок, галузь, сфера діяльності.

Так пізнавала Марійка благу віть євангельську й простодушно її приймала до серденька: як же не вірити, коли бабуся кажуть? (Н. Королева);

Віки єднаються міцніше, ніж це ми собі уявляємо. Невмируща віть творчості – це, безсумнівно, та найповніша реальність, що її ніщо не розломить, що над нею не владен і час! (О. Гончар).

4. перен. Лінія спорідненості.

Хто наші предки? .. Висока віть з пракореня слов'ян? Які були тут мови і наріччя? В яких садах співалось солов'ям? (Л. Костенко).

(1) Па́льмова ві́ть <�Па́льмове ві́ття>:

а) гілка пальми як символ миру, мирних намірів та вічного життя.

Іде пророк на ту розмову к Богу [до Бога], провадить же його прихильний люд, Вкриває віттям пальмовим дорогу, Хвалу співа, гуде тимпанів гуд (Олена Пчілка);

Дорогоцінною реліквією, що її приносили з Єрусалима на батьківщину, вважалося пальмове віття (пальма – символ вічного життя у християнстві) (з наук.-попул. літ.);

б) (перен.) нагорода за переваги в чому-небудь над іншими.

Боюсь, що ви маєте рацію. Навряд чи жде його золота пальмова віть (О. Гончар).