гаснути —
[гаснутие] -ну, -неиш; мин. гас, гасла і -нуў, -нула; нак. -сние, -с(‘)н'іт'
Орфоепічний словник української мови
гаснути —
-не, недок. 1》 Переставати горіти, світити. 2》 перен. Втрачати сили, здоров'я; вмирати (про людину). 3》 перен. Втрачати силу вияву; зменшуватися, зникати (про почуття, мрії). || Тьмяніти (про барви).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гаснути —
ГА́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. гас, ла, ло і га́снув, нула, ло; недок. 1. Переставати горіти, світити. Тліла іскра, Тліла, дожидала На розпутті широкому, Та й гаснути стала (Т. Шевченко); В оселі, мов сам по собі, гасне каганчик (М. Стельмах); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
гаснути —
I згасати, погасати, потухати, пригасати, притухати, тухнути, угасати II див. зникати
Словник синонімів Вусика
гаснути —
ГА́СНУТИ, не, недок. 1. Переставати горіти, світити. Тліла іскра. Тліла, дожидала На розпутті широкому, Та й гаснути стала (Шевч., І, 1951, 262); В оселі, мов сам по собі, гасне каганчик (Стельмах, Хліб.., 1959, 146); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
гаснути —
I. Гаснути, -ну, -неш гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сияє і тихо гасне.... День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224.
Словник української мови Грінченка