гетьманич

гетьма́нич

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. гетьманич — -а, ч., іст. Син гетьмана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гетьманич — ГЕТЬМА́НИЧ, а, ч., іст. Син гетьмана. Гетьманич Олександр Конєцпольський дістав від свого батька в спадщину всі маєтки (П. Панч); [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. гетьманич — ГЕТЬМА́НИЧ, а, ч., іст. Син гетьмана. Гетьманич Олександр Конєцпольський дістав від свого батька в спадщину всі маєтки (Панч, III, 1956, 51); [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Дмит., Драм. тв., 1958, 201).  Словник української мови в 11 томах