гліцин — Орфографічний словник української мови

гліцин — ГЛІЦИ́Н, у, ч. біол., хім. Похідна речовина аміаку, в якому один атом водню замінений радикалом оцтової кислоти; глікокол. Гліцин входить у склад багатьох, особливо фібрилярних білків (з наук. літ.); Гліцин може бути синтезований із монохлороцтової кислоти і аміаку (із журн.). Словник української мови у 20 томах
гліцин — гліци́н (від грец. γλυκύς – солодкий) 1. Те саме, що й глікокол. 2. Органічна сполука ароматичного ряду. Застосовують у фотографії як проявник. Словник іншомовних слів Мельничука