голити —
голю, голиш, недок. 1》 перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. 2》 неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голити —
ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. що. Зрізати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки .. одну чуприну (О.
Словник української мови у 20 томах
голити —
Голяр вчиться голити на лиці сироти, за якого ніхто не заступиться. За сироту ніхто не заступиться, тому над нею всі знущаються.
Приповідки або українсько-народня філософія
голити —
без ми́ла голи́ти / поголи́ти кого. Завдавати кому-небудь неприємностей; бути причиною чиїхось важких, складних обставин. — Як так будеш ламати причепи, то ми тебе без мила поголимо, парубче (А. Хорунжий).
Фразеологічний словник української мови
голити —
ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки.. одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто (Донч., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
голити —
Голити, -лю, -лиш гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі.
Словник української мови Грінченка