голити
Голити, -лю, -лиш
гл.
1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600.
2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Словник української мови Грінченка