Орфографічний словник української мови

гоніння

гоні́ння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гоніння — Переслідування, нагінка, цькування, утиски, р. гоньба; пор. ГНІТ.  Словник синонімів Караванського
  2. гоніння — -я, с. Переслідування з метою пригноблення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоніння — ГОНІ́ННЯ, я, с. Переслідування з метою пригноблення, утисків, заборони чого-небудь. Вони [опришки] добровільно відмовились від теплих хат, від родин, а погодились на вічне блукання з місця на місце, на страх і гоніння, на риск життям (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. гоніння — ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ кого, чого і без додатка (з метою пригноблення), ГОНІ́ННЯ, ГОНЬБА́ на кого, рідше, НА́ГІНКА розм.; ЦЬКУВА́ННЯ кого, чого і без додатка (особливо жорстоке).  Словник синонімів української мови
  5. гоніння — ГОНІ́ННЯ, я, с. Переслідування з метою пригноблення. Засвітило на нас сонце, блиснуло проміння, Минулося тяжке зоре, муки і гоніння (Укр.. думи..  Словник української мови в 11 томах
  6. гоніння — Гоніння, -ня с. Гоненіе. Шух. I. 227.  Словник української мови Грінченка