горбити —
-блю, -биш; мн. горблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горбити —
ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., кого, що. 1. Робити горбатим; згорблювати; згинати горбом. * Образно. Прожитi роки сiдали йому на плечi i горбили вниз (Р. Федорів); Мороз такий, аж річка горбить спину, Здувається болячками яснець (В.
Словник української мови у 20 томах
горбити —
ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом. Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (Мал., Звенигора, 1959, 321).
Словник української мови в 11 томах