горбити
ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом.
Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (Мал., Звенигора, 1959, 321).
Словник української мови (СУМ-11)ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом.
Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (Мал., Звенигора, 1959, 321).
Словник української мови (СУМ-11)