1. Словник української мови в 11 томах

горбити

ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом.

Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (Мал., Звенигора, 1959, 321).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбити — го́рбити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. горбити — -блю, -биш; мн. горблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбити — ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., кого, що. 1. Робити горбатим; згорблювати; згинати горбом. * Образно. Прожитi роки сiдали йому на плечi i горбили вниз (Р. Федорів); Мороз такий, аж річка горбить спину, Здувається болячками яснець (В. Словник української мови у 20 томах