1. Великий тлумачний словник сучасної мови

горбити

го́рбити

-блю, -биш; мн. горблять; недок., перех.

Робити горбатим; згинати горбом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбити — го́рбити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. горбити — ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., кого, що. 1. Робити горбатим; згорблювати; згинати горбом. * Образно. Прожитi роки сiдали йому на плечi i горбили вниз (Р. Федорів); Мороз такий, аж річка горбить спину, Здувається болячками яснець (В. Словник української мови у 20 томах
  3. горбити — ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом. Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (Мал., Звенигора, 1959, 321). Словник української мови в 11 томах