горбити

ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., кого, що.

1. Робити горбатим; згорблювати; згинати горбом.

* Образно. Прожитi роки сiдали йому на плечi i горбили вниз (Р. Федорів);

Мороз такий, аж річка горбить спину, Здувається болячками яснець (В. Забаштанський).

2. Фізично знесилювати, виснажувати.

Іван-гора над яром спину горбе [горбить] (М. Вінграновський);

Тяжка праця на полі передчасно горбила і виснажувала Катерину (із журн.).

3. перен. Морально пригнічувати.

Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (А. Малишко);

Помітив Павутинка, як змарнів на обличчі, як подався Лесь... Якийсь тягар спину йому горбив (І. Нижник).