горбитися
ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок.
1. Вигинати спину горбом; сутулитися.
Намуляв [Петько] здоровенного пухиря та стер шкіру .. Через те й горбиться він і дивиться злісно (М. Трублаїні);
Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (О. Гончар);
Він вийшов, трохи горблячись через свій високий зріст (П. Загребельний);
// Ставати сутулим.
Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться (С. Руданський);
Бабуся наша із кожним роком горбилася все більшей більше (з мемуарної літ.).
2. Випинатися горбом, горбами.
Хатина ж, як німа, І горбиться старий поріг (А. Малишко);
Крига на річці здригнулась, почала горбитись (Ю. Збанацький);
Вузенькі погони горбились на їхніх кремезних плечах (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горбитися — го́рбитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- горбитися — [горбиетиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, горбл'ац':а; нак. горбс'а, горбтеис'а Орфоепічний словник української мови
- горбитися — -блюся, -бишся; мн. горбляться; недок. 1》 Вигинати спину горбом; сутулитися. || Ставати сутулим. 2》 Випинатися горбом, горбами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горбитися — СУТУ́ЛИТИСЯ (про людину — триматися сутуло, висуваючи наперед плечі; про спину — трохи згинатися), ГО́РБИТИСЯ, ГОРБА́ТИТИСЯ розм. Йому ніколи не доводилось говорити на зборах. Сутулячись і червоніючи, він встав (Ю. Словник синонімів української мови
- горбитися — Го́рбитися, го́рблюся, го́рбишся, го́рбляться, не го́рбся, не го́рбмося, не го́рбтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горбитися — ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (Гончар, II, 1954, 146); Намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру.. Словник української мови в 11 томах
- горбитися — Горбитися, -блюся, -бишся гл. Сгибаться, горбиться. Словник української мови Грінченка