1. Орфоепічний словник української мови

горбитися

го́рбитися

[горбиетиес'а]

-бл'ус'а, -биес':а, горбл'ац':а; нак. горбс'а, горбтеис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбитися — го́рбитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. горбитися — -блюся, -бишся; мн. горбляться; недок. 1》 Вигинати спину горбом; сутулитися. || Ставати сутулим. 2》 Випинатися горбом, горбами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбитися — ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Намуляв [Петько] здоровенного пухиря та стер шкіру .. Через те й горбиться він і дивиться злісно (М. Словник української мови у 20 томах
  4. горбитися — СУТУ́ЛИТИСЯ (про людину — триматися сутуло, висуваючи наперед плечі; про спину — трохи згинатися), ГО́РБИТИСЯ, ГОРБА́ТИТИСЯ розм. Йому ніколи не доводилось говорити на зборах. Сутулячись і червоніючи, він встав (Ю. Словник синонімів української мови
  5. горбитися — Го́рбитися, го́рблюся, го́рбишся, го́рбляться, не го́рбся, не го́рбмося, не го́рбтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. горбитися — ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (Гончар, II, 1954, 146); Намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру.. Словник української мови в 11 томах
  7. горбитися — Горбитися, -блюся, -бишся гл. Сгибаться, горбиться. Словник української мови Грінченка