1. Словник української мови в 11 томах

горбитися

ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок.

1. Вигинати спину горбом; сутулитися.

Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (Гончар, II, 1954, 146);

Намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру.. Через те й горбиться він і дивиться злісно (Трубл., І, 1955, 62);

// Ставати сутулим.

Нехай сохну я, Тато горбиться, Ти на світ поглянь, Що там робиться (Рудан., Вибр., 1956, 66).

2. Випинатися горбом, горбами.

Крига на річці здригнулась, почала горбитись (Збан., Лісова красуня, 1955, 165);

Хатина ж, як німа, І горбиться старий поріг (Мал., І, 1956, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбитися — го́рбитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. горбитися — [горбиетиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, горбл'ац':а; нак. горбс'а, горбтеис'а Орфоепічний словник української мови
  3. горбитися — -блюся, -бишся; мн. горбляться; недок. 1》 Вигинати спину горбом; сутулитися. || Ставати сутулим. 2》 Випинатися горбом, горбами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горбитися — ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Намуляв [Петько] здоровенного пухиря та стер шкіру .. Через те й горбиться він і дивиться злісно (М. Словник української мови у 20 томах
  5. горбитися — СУТУ́ЛИТИСЯ (про людину — триматися сутуло, висуваючи наперед плечі; про спину — трохи згинатися), ГО́РБИТИСЯ, ГОРБА́ТИТИСЯ розм. Йому ніколи не доводилось говорити на зборах. Сутулячись і червоніючи, він встав (Ю. Словник синонімів української мови
  6. горбитися — Го́рбитися, го́рблюся, го́рбишся, го́рбляться, не го́рбся, не го́рбмося, не го́рбтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. горбитися — Горбитися, -блюся, -бишся гл. Сгибаться, горбиться. Словник української мови Грінченка