гостровухий — Орфографічний словник української мови

гостровухий — -а, -е. Із загостреними вгорі вухами. || у знач. ім. Біс, чорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
гостровухий — ГОСТРОВУ́ХИЙ, а, е. Із загостреними вгорі вухами. Немов з морської хвилі, виринули дві гостровухі голови. За ними в човнах дві фігури (С. Васильченко); На зарослому споришевому подвір'ї біля криниці в упряжі нетерпеливились добрі гостровухі коні (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
гостровухий — ГОСТРОВУ́ХИЙ, а, е. Із загостреними вгорі вухами. Немов з морської хвилі, виринули дві гостровухі голови. За ними в човнах дві фігури (Вас., 1, 1959, 307). Словник української мови в 11 томах