гостровухий

гострову́хий

-а, -е.

Із загостреними вгорі вухами.

|| у знач. ім. Біс, чорт.

Значення в інших словниках

1. гостровухий — гострову́хий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гостровухий — ГОСТРОВУ́ХИЙ, а, е. Із загостреними вгорі вухами. Немов з морської хвилі, виринули дві гостровухі голови. За ними в човнах дві фігури (С. Васильченко); На зарослому споришевому подвір'ї біля криниці в упряжі нетерпеливились добрі гостровухі коні (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. гостровухий — ГОСТРОВУ́ХИЙ, а, е. Із загостреними вгорі вухами. Немов з морської хвилі, виринули дві гостровухі голови. За ними в човнах дві фігури (Вас., 1, 1959, 307).  Словник української мови в 11 томах