Значення в інших словниках
-
границя —
(мрій) грань, межа, ліміт, поріг, стеля; Д. кордон, вододіл, св. рубіж.
Словник синонімів Караванського
-
Границя —
Кордон
Неправильно-правильно
-
границя —
-і, ж. 1》 Допустима норма, межа. || Межа зміни деякої величини. Границя послідовності. Границя функції. 2》 Місце, де що-небудь починається або закінчується. 3》 Просторові або часові межі. Границі вимірювань — верхня та нижня межі діапазону вимірювань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
границя —
Межа, кордон, див. рубіж
Словник чужослів Павло Штепа
-
границя —
ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; межа, смуга поділу. Треба користати зі спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (М.
Словник української мови у 20 томах
-
границя —
грани́ця: ◊ на зеле́ну <�грани́цю> → зелений
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
границя —
Для добрих учинків границі нема. Немає меж для добрих справ, їх можна робити стільки, скільки бажає людська душа.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
границя —
Одне з фундаментальних понять математичного аналізу: 1. г. послідовності чисел a1, a2,..., an є число g, яке має таку властивість, що всі члени an послідовності з достатньо вел. номером n відрізняються від g як завгодно мало (запис limn → ∞an = g); 2.
Універсальний словник-енциклопедія
-
границя —
МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн.
Словник синонімів української мови
-
границя —
Грани́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
границя —
ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга поділу. Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах