гризти —
-зу, -зеш; мин. ч. гриз, -ла, -ло, недок., перех. 1》 Міцно здавлюючи зубами, роздрібнювати що-небудь тверде. || Кусати, здавлювати зубами. 2》 розм. Сильно жалити, кусати. 3》 перен., розм. Постійно надокучати причіпками, докорами, лайкою. 4》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гризти —
гри́зти: ◊ гри́зти ду́пу → дупа ◊ піти́ пісок гри́зти → пісок
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гризти —
Гризе, мов іржа залізо. Біда мучить людину і підточує її здоров'я. Гризуться, як собаки за кістку. Сильно сваряться.
Приповідки або українсько-народня філософія
гризти —
див. дорікати; їсти; лаяти
Словник синонімів Вусика
гризти —
гри́зти / прогри́зти го́лову перев. кому, чию, рідко ким, чим, несхв. 1. Набридати комусь якимись розмовами, вимагати що-небудь і т. ін. Почала баба дідові гризти голову: — Твоя дитина ледащо (Укр..
Фразеологічний словник української мови
гризти —
ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти.
Словник синонімів української мови
гризти —
ГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. гриз, ла, ло; недок., перех. 1. Міцно здавлюючи зубами, роздрібнювати що-небудь тверде. В печері сиділа стара зайчиха і гризла головку капусти (Н-Лев.
Словник української мови в 11 томах
гризти —
Гризти, -зу, -зеш гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гризти голову. Распекать, бранить, пилить.
Словник української мови Грінченка