гуанако —
невідм., ч. Ссавець родини верблюдових, який має довгу шию, великі вуха та стрункі ноги; живе перев. в Південній Америці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуанако —
гуана́ко (ісп. guanaco, з мови кечуа) ссавець роду лам родини верблюдових. Поширений в Південній Америці. Об’єкт мисливства. Предок свійських лам.
Словник іншомовних слів Мельничука
гуанако —
Ссавець із родини лам; стада г. заселяють гори Пд. Америки; вис. у холці бл. 130 см; пращур лами та альпаки.
Універсальний словник-енциклопедія
гуанако —
ГУАНА́КО, невідм., ч. (Lата guanacus). Ссавець родини верблюдових, який має довгу шию, великі вуха та стрункі ноги; живе переважно в Південній Америці. В Андах водяться травоїдні тварини — гуанако і менша вігонь (Фіз. геогр.., 6, 1957, 167).
Словник української мови в 11 томах