гуанако
ГУАНА́КО, невідм., ч. (Lата guanacus). Ссавець родини верблюдових, який має довгу шию, великі вуха та стрункі ноги; живе переважно в Південній Америці.
В Андах водяться травоїдні тварини — гуанако і менша вігонь (Фіз. геогр.., 6, 1957, 167).
Словник української мови (СУМ-11)