гурк гурк іменник чоловічого роду, істота представник народності Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках гурк — ГУРК¹, виг., розм. Уживається як присудок за знач. гу́ркати. – На панськiм току саме молотили, а вiн [аероплан] летить... Все дивимось, як вiн поволi-поволi по небу пролiтає... – А тепер блись! Гурк!... Словник української мови у 20 томах