гур-гур —
ГУР-ГУ́Р, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, падіння, стукання і т. ін. Як ірвоне [Катря] з себе коралі дорогі — геть одкинула — тільки вони гур-гур — розкотилися!...
Словник української мови в 11 томах
гур-гур —
Гур-гур меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ.
Словник української мови Грінченка