густо

гу́сто

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. густо — (у великій кількості) пишно, буйно, розкішно, густо, (про дощ) рясно.  Словник синонімів Полюги
2. густо — Присл. до густий. || у знач. присудк. сл. Багато. Часто й густо; Часто-густо — майже постійно, майже весь нас.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. густо — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. густо — ча́сто й (та) гу́сто. Майже весь час; постійно. Те серденько так хотіло любити, так хотіло! Але ж любити було нікого!.. Недоброго й часто й густо п’яного батька вона не любила, матері не було (Б. Грінченко); Часто й густо вона думала: чи вже людям не можна жити правдою? (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
5. густо — ГУ́СТО (близько один біля одного), ЩІ́ЛЬНО, РЯ́СНО, ЗГУ́СТА діал.; ЗАГУ́ЩЕНО (про посіви, посадки). Навколо вигону густо наліплено хат у балці (А. Головко); Здовж усіх чотирьох стін просторої зали уставлені були крісла щільно одно коло одного (І.  Словник синонімів української мови
6. густо — ГУ́СТО. Присл. до густи́й. При самій землі росте трава густо і усяке зілля (Вовчок, І, 1955, 350); Сніг падає густо, грубими латками (Коб., III, 1956, 80); В просторій, прибраній, потрушеній соломою, як на свято, хаті густо пахло розпареним прядивом (Хор.  Словник української мови в 11 томах