двоголосний — Орфографічний словник української мови

двоголосний — I двогол`осний-а, -е. Те саме, що двоголосий. II двоголосн`ий-а, -е, грам. Дифтонгічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
двоголосний — ДВОГОЛОСНИ́Й, а́, е́, лінгв. Який складається з двох голосних звуків, що вимовляються як один склад; дифтонгічний. Дифтонг – це двоголосний звук, при вимові якого язик займає положення для одного голосного, а потім змінює своє положення для другого голосного (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
двоголосний — ДВОГОЛО́СНИЙ, а, е. Те саме, що двоголо́сий. Композитор підкреслював, що починати двоголосний спів треба поступово — після опанування мелодією (Мист., 6, 1958, 22). Словник української мови в 11 томах