Орфографічний словник української мови

двоокис

двоо́кис

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. двоокис — -у, ч. заст. Те саме, що діоксид.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. двоокис — ДВОО́КИС, у, ч. Хімічна сполука, в якій один атом якого-небудь елемента сполучений з двома атомами кисню. Дуже зручним для гасіння є рідинний двоокис вуглецю (Цікава хімія, 1954, 44); Двоокис азоту при звичайній температурі — газ бурого забарвлення з різким запахом (Хімія, 9, 1956, 71).  Словник української мови в 11 томах