двоокис

ДВОО́КИС, у, ч. Хімічна сполука, в якій один атом якого-небудь елемента сполучений з двома атомами кисню.

Дуже зручним для гасіння є рідинний двоокис вуглецю (Цікава хімія, 1954, 44);

Двоокис азоту при звичайній температурі — газ бурого забарвлення з різким запахом (Хімія, 9, 1956, 71).

Значення в інших словниках

1. двоокис — двоо́кис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. двоокис — -у, ч. заст. Те саме, що діоксид.  Великий тлумачний словник сучасної мови