двоокис
ДВОО́КИС, у, ч. Хімічна сполука, в якій один атом якого-небудь елемента сполучений з двома атомами кисню.
Дуже зручним для гасіння є рідинний двоокис вуглецю (Цікава хімія, 1954, 44);
Двоокис азоту при звичайній температурі — газ бурого забарвлення з різким запахом (Хімія, 9, 1956, 71).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me