демобілізований — Орфографічний словник української мови

демобілізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до демобілізувати. || у знач. прикм. Звільнений з дійсної військової служби. || у знач. ім. демобілізований, -ного, ч. Той, кого звільнили з дійсної військової служби. || демобілізовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
демобілізований — Демобілізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
демобілізований — ДЕМОБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до демобілізува́ти. У селі.. є клуб, яким тепер керує демобілізований з армії гвардії лейтенант Петро Рогожа (Тич., III, 1957, 302); // у знач. прикм. Звільнений з дійсної військової служби. Словник української мови в 11 томах