десантник

деса́нтник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. десантник — -а, ч. Боєць десантної групи, учасник десанту. || Військовослужбовець десантних військ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. десантник — ДЕСА́НТНИК, а, ч. Боєць десантної групи, учасник десанту. Серед десантників з’явилися перші поранені (Ю. Янов., II, 1958, 389); // Військовослужбовець десантних військ. Триста товаришів стояли тут у залі пліч-о-пліч, триста танкістів, артилеристів, десантників (Довж., І, 1958, 333).  Словник української мови в 11 томах