Великий тлумачний словник сучасної мови

десантник

деса́нтник

-а, ч.

Боєць десантної групи, учасник десанту.

|| Військовослужбовець десантних військ.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. десантник — деса́нтник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. десантник — ДЕСА́НТНИК, а, ч. Боєць десантної групи, учасник десанту. Серед десантників з’явилися перші поранені (Ю. Янов., II, 1958, 389); // Військовослужбовець десантних військ. Триста товаришів стояли тут у залі пліч-о-пліч, триста танкістів, артилеристів, десантників (Довж., І, 1958, 333).  Словник української мови в 11 томах