Орфографічний словник української мови

дибка

ди́бка

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. дибка — I д`ибка-и, ж. Зменш. до диба I 2). II дибк`априсл. Сторч, стійма.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дибка — ДИ́БКА, и, ж. Зменш. до ди́ба¹ 2. Оришка весело оповідала Христі, кого і коли на стайні били, кого у дибки садили (Мирний, III, 1954, 335).  Словник української мови в 11 томах
  3. дибка — Дибка, -ки ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. ум. отъ диби. --------------- Дибка нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.  Словник української мови Грінченка