дибки —
ДИ́БКИ, присл. Сторч, стійма. Жеребці здибилися й так дибки й зійшлись (І. Білик); Прибігла кішка у двір, шерсть – дибки, із зелених очей червоні іскри сиплються (В. Дрозд); Пекельний гуркіт багатьох майже одноразових вибухів струсонув землю і, здавалося, поставив її дибки (Є. Доломан).
Словник української мови у 20 томах
дибки —
див. сторчма; цапа
Словник синонімів Вусика
дибки —
ста́ти (вста́ти) / става́ти (на) диби́. Не погодитися з чим-небудь, запротестувати. Тут стала на диби й Орися. Вона категорично відмовилася грати дівчину — подружку Оксани (Ірина Вільде); — Ти чого стаєш на диби? — спитався Олешко у Сластьона.
Фразеологічний словник української мови
дибки —
Ди́бки, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дибки —
ДИ́БКИ, бок, мн. Зменш. до ди́би. ◊ Ди́бки (на ди́бки) става́ти (зво́дитися і т. ін.) — те саме, що На диби́ става́ти (зво́дитися і т. ін.) ( див. ди́би). Кінь звивається дибки, гарцює (Сенч., Опов., 1959, 377); Їдуть вершники: почесна варта чи що б то?...
Словник української мови в 11 томах
дибки —
I. Дибки нар. = дибка. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном. --------------- II. Дибки, дибоньки, дибуні, дибуночки, дибусі, дибусеньки О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). О. 1862. IX. 119. — стати, ходити.
Словник української мови Грінченка