дибом —
присл. Сторч, стійма. Дибом ставати (стати) — підніматися вгору; настовбурчуватися. Волосся дибом встало — про відчуття великого жаху, страху, що охоплює кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дибом —
во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
дибом —
ДИ́БОМ, присл. Сторч, стійма. *Образно. Летять, мов ластівки, човни, А хвиля зводиться горою, А береги удалині Злітають дибом над водою (Стельмах, Жито., 1954, 59).
Словник української мови в 11 томах
дибом —
Дибом нар. Дыбомъ. Бувало покійний Окрім як стане росказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Рудч. Ск. І. 24. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Макс. (1849) 59.
Словник української мови Грінченка