дибом

ди́бом

присл.

Сторч, стійма.

Дибом ставати (стати) — підніматися вгору; настовбурчуватися.

Волосся дибом встало — про відчуття великого жаху, страху, що охоплює кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. дибом — ди́бом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дибом — Дуба, дубом, дубора, гопки, сторч, сторчака, сторчки, сторчма, цапа, цапки, цапком  Словник чужослів Павло Штепа
3. дибом — див. сторчма  Словник синонімів Вусика
4. дибом — во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
5. дибом — СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм.  Словник синонімів української мови
6. дибом — ДИ́БОМ, присл. Сторч, стійма. *Образно. Летять, мов ластівки, човни, А хвиля зводиться горою, А береги удалині Злітають дибом над водою (Стельмах, Жито., 1954, 59).  Словник української мови в 11 томах
7. дибом — Дибом нар. Дыбомъ. Бувало покійний Окрім як стане росказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Рудч. Ск. І. 24. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Макс. (1849) 59.  Словник української мови Грінченка