дивакуватий — Орфографічний словник української мови

дивакуватий — -а, -е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
дивакуватий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
дивакуватий — ДИВАКУВА́ТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний. Завжди.. існувало два Кузьмичі — один домашній, а другий біля мартена. Домашній був трохи дивакуватим, зі своїми химерами та примхами (Руд., Вітер.., 1958, 191). Словник української мови в 11 томах