дивакуватий

ДИВАКУВА́ТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний.

Завжди.. існувало два Кузьмичі — один домашній, а другий біля мартена. Домашній був трохи дивакуватим, зі своїми химерами та примхами (Руд., Вітер.., 1958, 191).

Значення в інших словниках

1. дивакуватий — дивакува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дивакуватий — -а, -е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дивакуватий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови