Орфографічний словник української мови

димувати

димува́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. димувати — -ую, -уєш, розм. Те саме, що димити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. димувати — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О.  Словник синонімів української мови
  3. димувати — ДИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Те саме, що дими́ти. Важкі бризантні вибухи піднімали гейзери землі, димували розбиті склади (Довж., Зач. Десна, 1957, 139).  Словник української мови в 11 томах
  4. димувати — Димува́ти, -му́ю, -є́ш гл. Дымиться. Принизь, о Господи, ти небо над землею. зійди, коснися гір, нехай горять, димують. К. Псал. 319. В руках його мушкет димує. Греб. 354.  Словник української мови Грінченка