диско —
(від англ. disko-пластинка, грецьк. diskos — круг) 1) стиль танцювальної музики, характерний для дискотек 2) стиль у молодіжній моді
Словник іншомовних соціокультурних термінів
диско —
невідм., с. 1》 Стиль музики (перев. танцювальної), для якого характерні повторювана спрощена мелодія і жорсткий ритм. 2》 Музика (перев. танцювальна) у цьому стилі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
диско —
(англ. disco — диск) — стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970 -х років, яка характеризується рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нотами, підтриманим бас — барабаном, сполученням стилів мотаун-саунд, філі-саунд...
Словник-довідник музичних термінів
диско —
ДИ́СКО, невідм., ч. і с. Музичний стиль, перев. танцювально-пісенного характеру, з чітким ритмом. Диско виник на початку 70-х років, одночасно розвиваючись у США і в Європі (з наук. літ.); // у знач. прикм. Який належить до цього стилю.
Словник української мови у 20 томах
диско —
невідм., с. Дискотека. У новому клубі класне диско — і це його головна фішка.
Словник сучасного українського сленгу