диско
ДИ́СКО, невідм., ч. і с.
Музичний стиль, перев. танцювально-пісенного характеру, з чітким ритмом.
Диско виник на початку 70-х років, одночасно розвиваючись у США і в Європі (з наук. літ.);
// у знач. прикм. Який належить до цього стилю.
– У мене взагалі є своя теорія: сучасна музика – естрадна, танцювальна, електронна – базується на ритмі диско, а це від 120 до 150 бітів за хвилину (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)