диско
ДИ́СКО, невідм., ч. і с.
Музичний стиль, перев. танцювально-пісенного характеру, з чітким ритмом.
Диско виник на початку 70-х років, одночасно розвиваючись у США і в Європі (з наук. літ.);
// у знач. прикм. Який належить до цього стилю.
– У мене взагалі є своя теорія: сучасна музика – естрадна, танцювальна, електронна – базується на ритмі диско, а це від 120 до 150 бітів за хвилину (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диско — ди́ско іменник середнього роду стиль поп-музики; твір у цьому стилі Орфографічний словник української мови
- диско — (від англ. disko-пластинка, грецьк. diskos — круг) 1) стиль танцювальної музики, характерний для дискотек 2) стиль у молодіжній моді Словник іншомовних соціокультурних термінів
- диско — невідм., с. 1》 Стиль музики (перев. танцювальної), для якого характерні повторювана спрощена мелодія і жорсткий ритм. 2》 Музика (перев. танцювальна) у цьому стилі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диско — (англ. disco — диск) — стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970 -х років, яка характеризується рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нотами, підтриманим бас — барабаном, сполученням стилів мотаун-саунд, філі-саунд... Словник-довідник музичних термінів
- диско — невідм., с. Дискотека. У новому клубі класне диско — і це його головна фішка. Словник сучасного українського сленгу