диско

(від англ. disko-пластинка, грецьк. diskos — круг)

1) стиль танцювальної музики, характерний для дискотек

2) стиль у молодіжній моді

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диско — ди́ско іменник середнього роду стиль поп-музики; твір у цьому стилі Орфографічний словник української мови
  2. диско — (англ. disco — диск) — стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970 -х років, яка характеризується рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нотами, підтриманим бас — барабаном, сполученням стилів мотаун-саунд, філі-саунд... Словник-довідник музичних термінів
  3. диско — ДИ́СКО, невідм., ч. і с. Музичний стиль, перев. танцювально-пісенного характеру, з чітким ритмом. Диско виник на початку 70-х років, одночасно розвиваючись у США і в Європі (з наук. літ.); // у знач. прикм. Який належить до цього стилю. Словник української мови у 20 томах
  4. диско — невідм., с. Дискотека. У новому клубі класне диско — і це його головна фішка. Словник сучасного українського сленгу
  5. диско — невідм., с. 1》 Стиль музики (перев. танцювальної), для якого характерні повторювана спрощена мелодія і жорсткий ритм. 2》 Музика (перев. танцювальна) у цьому стилі. Великий тлумачний словник сучасної мови