Значення в інших словниках
-
диспут —
див. ДИСКУСІЯ.
Словник синонімів Караванського
-
диспут —
[диспут] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
диспут —
-у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
диспут —
Пересправа, суперека, справдова, змаг, див. дискусія, полеміка, дебатувати
Словник чужослів Павло Штепа
-
диспут —
ди́спут (від лат. disputo – досліджую, сперечаюсь) 1. Усний науковий спір; обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. 2. Обговорення наукової праці при публічному захисті дисертації.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
диспут —
СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн.
Словник синонімів української мови
-
диспут —
Ди́спут, -ту, -тові, на -ті; -пути, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
диспут —
ДИ́СПУТ, у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему. Поки йшли шумні диспути про етимологію і фонетику, ..о. Зварич мовчав (Фр., VII, 1951, 296); Сто раз я правий був учора, коли на диспуті з панами говорив: матерія — вічна (Тич., II, 1957, 61).
Словник української мови в 11 томах
-
диспут —
рос. диспут (від латин. disputo — досліджую, сперечаюсь) — 1. Публічне обговорення якогось питання перед аудиторією. 2. Обговорення наукової теми, праці, захисту дисертації.
Eкономічна енциклопедія