диспут

ДИ́СПУТ, у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему.

Поки йшли шумні диспути про етимологію і фонетику, ..о. Зварич мовчав (Фр., VII, 1951, 296);

Сто раз я правий був учора, коли на диспуті з панами говорив: матерія — вічна (Тич., II, 1957, 61).

Значення в інших словниках

1. диспут — ди́спут іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. диспут — див. ДИСКУСІЯ.  Словник синонімів Караванського
3. диспут — [диспут] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. диспут — -у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. диспут — Пересправа, суперека, справдова, змаг, див. дискусія, полеміка, дебатувати  Словник чужослів Павло Штепа
6. диспут — ди́спут (від лат. disputo – досліджую, сперечаюсь) 1. Усний науковий спір; обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. 2. Обговорення наукової праці при публічному захисті дисертації.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. диспут — СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн.  Словник синонімів української мови
8. диспут — Ди́спут, -ту, -тові, на -ті; -пути, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. диспут — рос. диспут (від латин. disputo — досліджую, сперечаюсь) — 1. Публічне обговорення якогось питання перед аудиторією. 2. Обговорення наукової теми, праці, захисту дисертації.  Eкономічна енциклопедія