диспутант

ДИСПУТА́НТ, а, ч., розм. Учасник диспуту.

—Я.. сперечатися з вами не збираюся; диспутант з мене й політик нікудишній (Ле, Міжгір’я, 1953, 32).

Значення в інших словниках

1. диспутант — диспута́нт іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. диспутант — -а, ч., розм. Учасник диспуту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диспутант — Диспута́нт, -та; -та́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)