1. Словник української мови в 11 томах

диспутант

ДИСПУТА́НТ, а, ч., розм. Учасник диспуту.

—Я.. сперечатися з вами не збираюся; диспутант з мене й політик нікудишній (Ле, Міжгір’я, 1953, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспутант — диспута́нт іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. диспутант — -а, ч., розм. Учасник диспуту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диспутант — Диспута́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)