длубати

длу́бати

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. длубати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1》 Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. 2》 Те саме, що колупати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. длубати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док.  Словник синонімів української мови
3. длубати — ДЛУ́БАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Мик.  Словник української мови в 11 томах
4. длубати — Длубати, -баю, -єш гл. 1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш? 2) = длубатися 2.  Словник української мови Грінченка